ПРИЧИНИ ТА ПЕРЕДУМОВИ РОСІЙСЬКОЇ ЕКСПАНСІЇ ЩОДО ТЮРКСЬКИХ ТА УГРО-ФІНСЬКИХ НАРОДІВ (ОСТАННЯ ЧВЕРТЬ XV – СЕРЕДИНА ХІХ СТ.)

ІСТОРИКО-ПРАВОВА ОЦІНКА

Анотація

У статті в контексті сучасної агресивної політики Російської Федерації на міжнародній арені подано систем- ний аналіз причин та передумов російської експансії щодо тюркських та угро-фінських народів на різних етапах історії, які зумовили подальший асиміляційний ухил політики щодо них. Розкрито стратегічне значення про- сторів Середньої Азії та Сибіру для Російської імперії, що визначало особливості її політики щодо цих терито- рій. З’ясовано, що всі завоювання супроводжувалися ретельним збиранням відомостей про підкорювані народи, у зв’язку з чим продемонстровано особливості роботи чиновництва в цьому напрямі та висвітлено основні групи джерел відомостей про населення і території тюркських та угро-фінських державних утворень, серед яких – спо- гади і щоденники учасників військових походів, записки і щоденники мандрівників, а також статистичні відомо- сті та аналітичні матеріали органів влади, створених після захоплення територій. При цьому вказано, що систе- матичне і впорядковане накопичення царським урядом докладних відомостей про стан справ у азіатських народів завжди відбувалося з використанням налагодженої системи постійних інформаторів. Підкреслено наявність потужного ідеологічного підґрунтя російського експансіонізму, яке проявилось і у випадку з цими етносами. Наголошено на особливій ролі пропагандистського складника в забезпеченні передумов для російської експансії, а також на ретельній попередній роботі з місцевим населенням. Виходячи з проаналізованих у ході дослідження документальних джерел та імперської історіографії, висвітлено фактори, котрі, з точки зору представників царату, зумовлювали важливе воєнно-стратегічне значення тюркських та угро-фінських територій для Російської імперії. У процесі дослідження автор дійшов висновку, що причини та передумови російської експансії щодо тюркських та угро-фінських народів у різні часи опосередковувалися такими факторами, як «цивілізаційна місія» Москви, колоніалізм як основа її зовнішньої політики, а також необхідність «захисту кордонів» (причому як власних, так і західноєвропейських держав).