КОНСТИТУЦІЯ І ОСНОВНИЙ ЗАКОН
СПІВВІДНОШЕННЯ
Анотація
У статті з’ясовано співвідношення конституції та основного закону. У літературі постійно точаться дискусії з приводу того, коли саме у світі з’явилися перші конституції. Так само постає питання: хто із самого початку звернувся до поняття конституції в доктринальному розумінні, описуючи відповідне вже існуюче поняття або ж пропонуючи запровадити конституцію як певну ідеальну модель на практиці? Паралельно не вщухають спори щодо співвідношення конституції та основного закону, сучасного змісту конституції як державно-правового явища. Зроблено висновок про те, що вчення про конституцію формувалося поступово, еволюційно. Конституцію почали сприймати як державний устрій або форму правління, не одразу ототожнюючи її з окремим писаним формальним джерелом з відповідною назвою. Паралельно розвивалося вчення про основні закони, під якими розумілися саме норми і правила, хоч їхня форма могла бути різною. З’ясовано, що до появи конституцій у формальному значенні особливо важливо підкреслити її ґенезу – вона виросла із матеріального значення, будучи доповненою на певному історичному етапі значенням формальним. Термін «конституція» поступово витіснив термін «основний закон», хоч і в деяких країнах дотепер залишився у вжитку через різні історичні причини як синонім конституції. Досить велику традицію вживання терміна «основний закон» мають німецькомовні країни. Сьогодні у Федеративній Республіці Німеччина конституція названа саме «Основний Закон». Відповідна мотивація щодо назви була зумовлена, за задумом авторів, тимчасовим характером дії ухваленого після Другої світової війни у 1949 році акта (який зберіг свою чинність дотепер). Чинна нині Конституція Угорщини 2011 року носить також назву «Основний Закон». Іспаномовні держави мають свій аналог «основного закону», що вживається як синонім конституції – «Carta Fundamental».
Посилання
Эсмен А. Основные начала государственного права. Москва : Типо-литогр. В. Рихтер, 1899. VII. Т. 2.
с.
Понтович Э.Э. Развитие конституции и учредительная власть. Петроград : Огни, 1918. 91 c.
Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм. Київ : Юрінком Інтер, 2005. 560 с.
Schmitt C. Constitutional theory. Durham : Duke University Press, 2008. 468 p.
Чичерин Б.Н. Общее государственное право. Москва : Зерцало, 2006 536 с.
Тарановский Ф.В. Догматика положительного государственного права во Франции при старом порядке. Юрьев : Тип. К. Маттисена, 1911. VII. 633 с.
Исаев М.А. Механизм государственной власти в странах Скандинавии. Москва : Городец, 2004. 400 с.
Котляревский С.А. Юридические предпосылки русских основных законов. Москва : Тип. Г. Лисснера и Д. Собко, 1912. 217 с.
Вильсон В. Государство : прошлое и настоящее конституционных учреждений. Москва : Типо-литогр.
Т-ва печатного и издательского дела в Москве, 1905. 569. XVI с.
Хессе К. Основы конституционного права ФРГ. Москва : Юрид. лит., 1981. 368 с.
Маунц Т. Государственное право Германии (ФРГ и ГДР). Москва : Изд-во иностр. лит., 1959. 596 с.
Kommers P., Miller A. The Constitutional Jurisprudence of the Federal Republic of Germany. Durham and London : Duke University press, 2012. 904 p.
Государственное право Германии. Москва : Рос. Акад. наук ин-т гос. и права, 1994. Т. 2. 320 с.
Основные законы Государства Израиль. URL https://m.knesset.gov.il/ru/activity/pages/basiclaws.
aspx