НОРМАТИВИ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ВОДОКОРИСТУВАННЯ

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

Анотація

  У статті розглянуто та досліджено існуючу в Україні систему нормування під час використання водних ресурсів із боку дотримання вимог екологічної безпеки. Встановлено, що протягом багатьох століть нераціонального природокористування природні ресурси, зокрема водні мережі, виснажуються та надмірно забруднюються скидами та стічними водами, що призводить до погіршення якості води, в тому числі й питної. У межах всесвітнього курсу до збалансованого природокористування екологічна безпечність такого користування є однією з обов’язкових умов для досягнення встановленої мети. Україна сьогодні використовує власні водні ресурси переважно нераціонально, але в рамках прийнятих на себе міжнародних зобов’язань український законодавець продовжує розробляти та впроваджувати нові засоби і нормативи у сфері вдосконалення та збереження водного середовища, які потребують подальшого вивчення та пристосування до реалій держави. Відповідно, в умовах загострення проблеми взаємодії суспільства з природою зростає необхідність в ефективному екологічному нормуванні – системі норм та правил допустимого навантаження на довкілля як одного зі складників заходів обмеження негативного впливу. Серед установлених нормативів у галузі використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів провідними є нормативи екологічної безпеки водокористування – гранично допустимі концентрації речовин для водних об’єктів, котрі встановлюються з урахуванням категорій водокористування – господарсько-питного, культурно-побутового та рибогосподарського. У статті проаналізовано основні проблеми, що виникають на стадії розроблення таких нормативів та під час їх застосування, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення діючого законодавства в цій царині. Визначено, що, окрім нормування, нині відображенням політики держави в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання водних ресурсів, гарантування екологічної безпеки в цій сфері є процедури державного моніторингу вод та оцінки впливу на довкілля – першочергові заходи виявлення та усунення можливих загроз для стану водних об’єктів.