ВТРАТА ПРАВА НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ ЯК ПІДСТАВА ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНО-СЛУЖБОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Анотація

  Статтю присвячено дослідженню сутнісних ознак втрати права на державну службу як підстави припинення державно-службових правовідносин. З’ясовано, що, незважаючи на ознаку рівності громадян у доступі на дер- жавну службу, нормативно визначено критерії, яким має відповідати громадянин: досягнення особою повноліт- тя, наявність громадянства України (якого може бути набуто в порядку, передбаченому законами України та між- народними договорами України), вільне володіння державною мовою, надання відповідного ступеня вищої освіти залежно від категорії посади державної служби, яку обіймає державний службовець. Виокремлено якісно-змістовні ознаки, що характеризують припинення громадянства України: є можливим унаслідок виходу з громадянства України, втрати громадянства України, за підставами, передбаченими міжна- родними договорами України; реалізується через добровільну вольову поведінку особи, яка є громадянином Укра- їни шляхом подання клопотання або заяви (не є добровільним, наприклад, автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем); датою припинення громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України. Встановлено, що незалежно від того, чи навмисно чи внаслідок необізнаності державний службовець не повідомив під час вступу на державну службу про громадянство іноземної держави, його бездіяльність спричиняє настання негативних наслідків у вигляді втрати права на державну службу. Виокремлено ознаки, що характеризують втрату права на державну службу як підставу припинення державно-службових правовідносин: 1) має наслідком видання наказу (розпорядження) про звільнення державного службовця; 2) є юридично закріпленою передумовою припинення державної служби; 3) є підставою припинення дії контракту про проходження державної служби; 4) є змістом індивідуального акту, оскільки стосується реалізації прав та обов’язків конкретних суб’єктів державно-службових правовідносин; 5) має консеквентний зміст, тому що передбачає настання фактичних та юридичних наслідків, визначаючи їхні темпоральні межі; 6) є частиною особової справи державного службовця, службову діяльність якого припинено; 7) унеможливлює подальшу можливість вступу особи на державну службу до моменту наявності умов, що спричинили припинення державно-службових правовідносин.