ГРУЗИНСЬКА ДЕРЖАВНІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ РОСІЙСЬКОЇ КУЛЬТУРНОЇ ЕКСПАНСІЇ (XV-XIX СТ.)

Анотація

У статті висвітлено особливості реалізації культурної експансії Росії щодо Грузії впродовж XV-XIX ст.ст., а також визначено її місце в загальному експансіоністському курсі та фактори, що зумовили успішність її захо­дів. Зазначені хронологічні межі дослідження охоплюють період зародження, розробки та втілення російських експансіоністських планів щодо Грузії. У ході дослідження встановлено, що культурний напрям відігравав особливо важливу роль у системі експансіоністських заходів Росії щодо Грузії впродовж XV-XIX ст.ст. з огляду на високий рівень стійкості економічної сфери життя цієї країни щодо зовнішніх впливів. Водночас виявлено, що з огляду на те, що рівень розвитку грузинської культури виявився значно вищим порівняно із російською, самодержавство вдалося до дискредитації окремих її досягнень (мови, літератури, церкви) в основному шляхом поширення інформаційних фальсифікацій. У зв’язку з цим московські урядовці вдавалися до активного збирання детальних відомостей про політичний, соціально-економічний, побутовий лад грузинів, їхню релігію, культуру, ментальність, особливості історичного розвитку. Характер такої діяльності явно засвідчив її загарбницький ухил і спрямованість на конструювання концепції щодо «неповноцінності» грузинів як нації. Зібрані відомості става­ли у пригоді при подальшій розробці та реалізації планів самодержавства щодо поступового підкорення Грузії. У ході дослідження автор дійшов висновку, що головними факторами, що зумовили успіх культурного складника російської експансії щодо Грузії, стали систематичні церковні посольства, лояльність частини грузинської знаті до російської культури та поширення у церковних училищах Грузії перекладеної російської навчальної літератури із проповідуванням основних постулатів самодержавства. У такий спосіб місцеве населення готували до неминуче схвального сприйняття образу «Росії - рятівника» та імператора як єдино можливого правителя, котрий повів би Грузію виключно прогресивним шляхом. Завдяки зазначеним заходам станом на початок ХІХ ст. грузинська куль­тура цілком опинилася в лоні російського впливу, що і зробило загарбання цієї країни зовні ненасильницьким.