ПРИНЦИП РІВНОСТІ У РІШЕННЯХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ
Анотація
Принцип рівності є одним з найважливіших принципів права, конституціоналізму загалом та сучасного укра¬їнського конституціоналізму зокрема, він є одним з принципів Конституції України 1996 року. Значна увага, яка приділяється належному закріпленню у законодавстві та гарантуванню практичної реалізації принципу рів¬ності в усіх його аспектах та проявах є обґрунтованою. Навряд чи можна побудувати правову державу, нехтую¬чи цим принципом, - він уважається стрижнем системи права кожної демократичної країни. Тому невипадково принципу рівності та окремим його аспектам, так само як і «супутньому» принципу недискримінації, приділяєть¬ся значна увага у наукових дослідженнях. Значна кількість публікацій, присвячених цьому принципу, а також постійний розвиток прав людини і громадянина актуалізують та роблять важливими дослідження у напрямі виявлення усіх аспектів, що характеризують цей принцип.
Метою статті є аналіз принципу рівності як одного з принципів сучасного українського конституціоналізму у контексті євроінтеграційних прагнень країни.
Автором узагальнено, що фахівці з юридичних наук загалом та з конституційного права зокрема під час ана¬лізу принципу рівності не звертаються до практики Європейського суду з прав людини. У дослідженні окреслено основні справи, розглянуті Судом у ХХІ столітті, стрижневим для вирішення яких став принцип рівності. До чис¬ла таких справ, рішення за якими цитуються найчастіше, запропоновано вважати належними справи «Маркін проти Російської Федерації» та «Вілліс проти Сполученого Королівства». Перспективи подальших досліджень вбачаються у глибшому аналізі текстів рішень Суду у цих справах, а також у розширенні переліку справ, до рішень у яких варто активно звертатися під час дослідження питань, пов’язаних з проблемами реалізації принципу рів¬ності. Часто залишаються поза увагою фахівців з конституційного права дві надзвичайно важливі для розумін¬ня правової природи принципу рівності справи, розглянуті Європейським судом з прав людини, - справа «Стек та інші проти Сполученого Королівства» та справа «Андрле проти Чеської Республіки».
Посилання
2. Конституція України 1996 р. Відомості Верхов¬ної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
3. У справі за конституційним зверненням грома¬дянина Трояна Антона Павловича щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу): Рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/v009p710-12.
4. Чепульченко Т.О. Принцип рівності у праві як регулятор суспільних відносин: генеза та загальна характеристика. Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. 2014. Випуск 3/4. С. 172-176.
5. Погребняк С.П. Основоположні принципи пра¬ва (змістовна характеристика) : монографія. Харків : Право, 2008. 240 с.
6. Васильченко О.П. Зміст принципу рівності прав та свобод людини і громадянина в Україні. Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія : Право. 2014. Вип. 2. С. 14-19.
7. Мішина Н.В. Принципи українського конститу-ціоналізму (на матеріалах конституційного реформу¬вання місцевого самоврядування). Юридична Україна. 2009. № 3. С. 21-25.
8. Мішина Н.В. Формування моральних традицій сучасного українського конституціоналізму. Наукові праці Одеської національної юридичної академії. 2010. С.318-324.
9. Крусян А.Р. Сучасний український конституціо¬налізм. Київ : Юрінком Інтер, 2010. 560 с.
10. Городовенко В. Принцип рівності громадян пе¬ред законом і судом. Вісник Конституційного Суду України. 2012. № 1. С. 178-186.
11. Протокол N 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_804
