ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ВИКОНАННЯ ЗАПОВІТУ

Ключові слова: спадкування, заповіт, заповідач, спадкоємець, виконання заповіту

Анотація

У статті проаналізовано історичний розвиток цивільного законодавства регулювання питання щодо виконання заповіту. Особливу увагу приділено порівнянню положень чинного ЦК України та попередньо чинного Кодексу в контексті досліджуваного питання.

Встановлено, що ЦК України кардинально змінив підхід до волевиявлення заповідача і принципово на інших засадах окреслив його місце в спадкових відносинах, що відобразилось на структурному розташуванні норм книги «Спадкове право». Так, норми про спадкування за заповітом передують нормам про спадкування за законом, що має підкреслити, що інститут спадкування за законом відіграє певним чином субсидіарну роль відносно спадкування за заповітом, яке застосовується лише у випадках, коли спадкодавець не складав заповіту.

Встановлено, що не є випадковою норма, в якій, визначаючи обсяг повноважень виконавця заповіту, ЦК України не згадує про виконання вимог кредиторів, не погашених спадкодавцем, адже виконавець заповіту, якщо лише ним не виступає один із спадкоємців, позбавлений можливості задовольняти майнові вимоги кредиторів спадщини. Такий висновок зроблено на підставі аналізу легального визначення спадкування (ст. 1216 ЦК України), за змістом якого спадкуванням визначається перехід від померлого спадкодавця до його спадкоємців спадщини як сукупності прав та обов’язків. Дії виконавця обмежуються лише пошуком кредиторів з подальшим повідомленням їх про факт смерті боржника-спадкодавця. Саме ж задоволення вимог кредиторів відбувається спадкоємцями після прийняття спадщини.

Окремо звернено увагу на те, що ЦК України доповнив та конкретизував положення щодо виконання заповіту, про що свідчить запровадження окремої глави щодо виконання заповіту (глава 88).

Важливим є законодавче закріплення основних вимог до особи, яка може бути виконавцем заповіту (це може бути фізична особа з повною цивільною дієздатністю або юридична особа).

Задля вдосконалення вітчизняної практики застування інституту виконання заповіту проаналізовано досвід окремих країн, спадкове право яких також передбачає можливість призначення виконавця заповіту.

Посилання

1. Об отмене наследования : Декрет Совета Народных Комиссаров Украины от 11 марта 1919 г. Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. 1919. № 24.
2. Об отмене наследования : Декрет Совета Народных Комиссаров Украины от 21 марта 1919 г. Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. 1919. № 32.
3. Цивільний кодекс УРСР від 16 грудня 1922 р. (втратив чинність). URL: http://deminov.dp.ua/grazhdanskoe-pravo-i-process/ck-codecs-ussr-1922.
4. Цивільний кодекс УРСР від 18 липня 1963 р. № 1540-VI (втратив чинність). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06.
5. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15.
6. Основные институты гражданского права зарубежных стран : учебник / под. ред. В.В. Залесского. Москва : НОРМА, 2009. 1184 с.
7. Гражданское право Японии : учебник Сакаэ Вагацума Тору / пер. с яп. В.В. Батуренко ; под ред. Р.О. Халфиной. Москва : Прогресс, 1983. 334 с.
Опубліковано
2021-06-29
Розділ
Статті