ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
Анотація
Стаття присвячена дослідженню сутності адміністративно-правового статусу Президента України як особливого суб’єкта публічної адміністрації. Встановлено, що в системі суб’єктів публічної адміністрації Президенту України відведено місце серед суб’єктів публічної адміністрації, яких не віднесено до органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, але яких наділено окремими повноваженнями щодо забезпечення управлінського впливу у сфері публічного адміністрування поряд із Верховною Радою України, Національним Банком України, Уповноваженим Верховної Ради з прав людини, військово-цивільними адміністраціями тощо.
Звернено увагу на те, що з моменту впровадження посади Президента України його роль у функціонуванні органів державної влади постійно переглядалась: від зайняття місця глави виконавчої влади до винесення Президента України за межі тріади гілок влади та надання йому статусу арбітра в системі стримувань та переваг, як це передбачено Основним Законом.
Визначено, що правовий статус Президента України у сфері публічного адміністрування опосередковано його визнанням як глави держави, який діє від її імені; гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина; гаранта реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північно-атлантичного договору.
Встановлено, що правовий статус Президента України, якого закріплено Конституцією України, є основою формування його адміністративно-правового статусу. Змістовне наповнення останнього складають повноваження, визначені у ст. 106 Основного Закону. З огляду на критерій функціонального призначення повноваження Президента України у сфері публічного адміністрування доцільно поділяти на повноваження щодо контролю (п. п. 15, 16, 29, 30); повноваження щодо організації органів виконавчої влади (п. п. 9–14, 22, 28); повноваження щодо керівництва (п. п. 17, 18); повноваження щодо встановлення окремих станів (п. п. 19, 20, 21); інші повноваження (п. п. 24–27).
Посилання
2. Про Президента Української РСР : Закон Української РСР від 5 липня 1991 р. № 1295-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1295-12#Text (дата звернення: 06.03.2021).
3. Конституція (Основний Закон) України : Закон Верховної Ради УРСР від 20 квітня 1978 р. № 888-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/888-09#Text (дата звернення: 06.03.2021).
4. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Дата оновлення: 1 січня 2020 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 06.03.2021).
5. Кузнєцова О. Взаємодія інституту президентства з іншими гілками влади (на прикладі України, Росії та Білорусі). Гілея: науковий вісник. 2011. № 45. URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2011_45/Gileya45/P6_doc.pdf.
6. Крусян А. Президент України: особливості конституційно-правового статусу та тенденції його удосконалення. Юридичний вісник: щоквартальний журнал. 2011. № 2. С. 49–57.
7. Рибалка Н. Адміністративно-правові аспекти діяльності Президента України : автореф. дис. … канд. юрид. наук. Київ, 2009. 20 с.
8. Мельник Р., Бевзенко В. Загальне адміністративне право : навчальний посібник. Київ : Ваіте, 2014. 376 с.
9. Мацелик Т. Президент України як суб’єкт адміністративного права. Вісник Академії митної служби України. Серія: Право. 2011. № 2. С. 68–72.
10. Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Адміністративне право України. Повний курс : підручник. Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. 446 с.
