ЕЛЕКТРОННІ ДОКАЗИ У СПРАВАХ НАКАЗНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Анотація
У статті розглянуто процесуальні особливості використання електронних доказів у справах наказного провадження, пов’язані з особливостями самого наказного провадження як виду цивільного судочинства України. Установлено порядок подання до суду електронних доказів у справах наказного провадження за вимогами до юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (у тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначено особливості процесуального порядку дослідження та оцінки електронних доказів у справах наказного провадження з огляду на відсутність у наказному провадженні таких процедур, як огляд доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів, витребування доказів судом, зокрема витребування оригіналу електронного доказу для огляду суду, а також закріплення в нормах процесуального законодавства обов’язку суду вказувати у судовому наказі застереження про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
На основі аналізу положень цивільного процесуального законодавства України та Закону України «Про електронну комерцію» встановлено існування зв’язку між порядком укладення електронного договору та можливістю розгляду в порядку наказного провадження вимог про стягнення грошової заборгованості, що випливає із цього договору.
Доведено, що в порядку наказного провадження можуть бути розглянуто вимоги про стягнення заборгованості за електронним договором, укладеним лише як єдиний електронний документ, що містить умови договору та електронні підписи сторін, або шляхом обміну електронними повідомленнями. У разі укладення електронного договору іншим способом, передбаченим законом, такі вимоги можуть розглядатися лише у позовному провадженні.
Посилання
2. Навроцька Ю.В. Особливості процесу доказування у наказному провадженні. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2016. № 855. С. 431–440.
3. Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України від 18.03.2004 № 1618-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. №№ 40–42. Ст. 492.
4. Судовий наказ Київського районного суду м. Одеси від 13.01.2020 у справі № 947/31657/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/86867640.
5. Судовий наказ Київського районного суду м. Одеси від 13.01.2020 у справі № 947/30926/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87032833.
6. Судовий наказ Київського районного суду м. Одеси від 17.01.2020 у справі № 947/31879/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/86967992.
7. Шабалін А. Деякі питання доказування у спрощеному цивільному провадженні (наказне провадження). Теорія і практика інтелектуальної власності. 2018. № 1. С. 43–53.
8. Про електронну комерцію : Закон України від 03.09.2015 № 675-VIII. Відомості Верховної Ради. 2015. № 45. Ст. 410.
9. Цивільний кодекс України : Закон України від 16.01.2003 № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. №№ 40–44 Ст. 356.
10. Голубєва Н.Ю. Реалізація Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом у частині електронної торгівлі. Часопис цивілістики. 2016. Вип. 21. С. 64–69.