ПРИНЦИП КОМПЛІМЕНТАРНОСТІ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ІСТОРІЇ МІЖНАРОДНОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ (СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКО-ВІЗАНТІЙСЬКИЙ АСПЕКТ)

В. М. Мельник

doi:10.32837/chern.v0i3.218

В. М. Мельник Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI: https://doi.org/10.32837/chern.v0i3.218

Ключові слова: Східна Римська імперія (Візантія), Новоперське царство (Сасанідський Іран), принцип комплі¬ментарності, міжнародна правосуб’єктність, цивілізація, імперські студії (імперіологія), імперія як неоднорідна федерація, політичні традиції, правова культура, система переконань

Анотація

Стаття висвітлює важливе питання юридичної історії та філософії права - теоретико-методологічні засади вивчення імперських форм державного устрою з позицій принципу компліментарності. По суті, автор розуміє принцип компліментарності як самостійний дослідницький підхід, сприятливий насамперед для широкої сфери імперіологічних студій. Вивчення імперій передбачає насамперед характеристику співжиття та взаємодії народів і територій. Найбільш важливими імперськими об’єднаннями, культурний спадок яких досі справляє вплив на політичну мапу західної частини Євразії, визнаються Візантійська та Перська імперії доби раннього середньовіччя. Принцип компліментарності як методологічний підхід, що відображає кореляцію тези й антитези Г.-В.-Ф. Гегеля, дає змогу встановити межі розповсюдження візантійських (східноримських) політичних традицій у межі Середньої Азії та, навпаки, грані сприйняття середземноморськими народами базових цінностей правової культури Сасанідського Ірану. Політико-правова компліментарність розуміється автором як колективна система переконань. Така система потребує об’єкта компліментарності так, неначе гегеліанська антитеза потребує своєї тези. При цьому принцип компліментарності стверджує: якщо певна спільнота знаходиться в культурній орбіті іншої спільноти (навіть якщо ця певна спільнота веде бойові дії проти умовної «іншої» спільноти), то вона залежить від її ментально-культурного поля. Врешті-решт, саме історичні сусіди-вороги найчастіше перетворюються в друзів-адептів поборюваних спільнот. Взаємно компліментарні спільноти об’єднуються між собою в цивілізаційні надспільноти, котрі юридично набувають імперських форм. Здебільшого нещадно розкритиковане позитивістською історіографією ототожнення цивілізацій та імперій є справедливим. Взаємна фронтирна компліментарність Сасанідської Персії і Східної Римської імперії (Візантії) - найкращий цьому доказ.

Біографія автора

В. М. Мельник, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

кандидат політичних наук, головний редактор журналу «Аннали юридичної історії»,

асистент кафедри політології

Посилання

1. Гумилев Л. География этноса в исторический период. Л.: Наука, 1990. 278 с.
2. Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая Степь. М.: Айрис-пресс, 2009. 736 с.
3. Гумилев Л.Н. Три китайских царства. М.: Алго¬ритм, 2011. 272 с.
4. Гумилев Л.Н. В поисках вымышленного цар¬ства. СПб: Азбука, 2014. 480 с.
5. Леонтьев К.Н. Византизм и славянство. М.: Издательство Сретенского монастыря, 2010. 280 с.
6. Достоевский Ф.М. Братья Карамазовы. СПб: Азбука-Аттикус, 2019. 896 с.
7. Достоевский Ф.М. Бесы. СПб: Азбука-Аттикус, 2020. 704 с.
8. Мельник В.М. У полоні інтерпретацій. Політич¬на антропологія між Сходом і Заходом. Монографія. Вінниця: Нова книга, 2020. 280 с.
9. Медведев И.П. Правовая культура Византийской империи. СПб: Алетейя, 2001. 575 с.
10. Конгар Ив. Девять веков спустя. Заметки о восточной схизме. К.: Дух і Літера, 2011. 168 с.
11. Люттвак Э.Н. Стратегия Византийской импе¬рии. М., 2016. 664 с.
12. Гегель Г.-В.-Ф. Философия права. М.: Мысль, 1990. 526 с.
13. Дмитриев В. А. Борьба Римской (Визан¬тийской) империи и Сасанидского Ирана за преоблада¬ние в Передней Азии (III-VII вв.). Псков: ПГПУ, 2008. 148 с.
14. Арендт Х. Между прошлым и будущим. Восемь упражнений в политической мысли. М.: Изд-во Инсти-тута Гайдара, 2014. 416 с.
15. Фирдоуси. Шахнаме. Т. VI. (От начала царство¬вания Йездгерда, сына Бахрама Гура до конца книги). Пер. с фарси Ц. Б. Бану-Лахути и В. Г. Берзнева, ком- мент. Л. Лахути. М., 1989. 655 с.
16. Левек Пьер. Эллинистический мир. М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1989. 252 с.