ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ЛЮДИНИ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я

Анотація

Предметом дослідження статті є розкриття змісту гарантій забезпечення та реалізації конституційного права
людини на охорону здоров’я. Визначено: попри доволі значну кількість нормативних актів, присвячених регулю-
ванню питання забезпечення та реалізації права людини на охорону здоров’я, на практиці для досягнення постав-
лених цілей виникає чимало проблем, вирішення яких є актуальним та вимагає комплексного підходу. Проана-
лізовано результати окремих досліджень щодо дотримання та гарантій прав людини у сфері охорони здоров’я,
а також нормативне визначення змісту права людини на охорону здоров’я та гарантій цього права. Звернено
увагу на наявність певної правової колізії між різними нормативними актами та роз’ясненнями Конституційно-
го Суду України щодо безоплатного надання медичної допомоги в державних та комунальних закладах охоро-
ни здоров’я. Намаганням вирішити вказану проблему стало ухвалення низки нормативних актів, спрямованих
на збільшення господарської та фінансової самостійності цих закладів. Проаналізовано стан звернень до Мініс-
терства охорони здоров’я України щодо надання медичної допомоги, безоплатного забезпечення ліками та виро-
бами медичного призначення та з’ясовано, що за 2020 рік порівняно великою залишилася кількість звернень із
боку громадян до МОЗ щодо саме: а) безкоштовного надання медичної допомоги; б) пільгового або безоплатного
забезпечення ліками та виробами медичного призначення. Розкрито зміст гарантій права людини для реалізації
права на охорону здоров’я, на надання медичної допомоги. Розглянуто сутність конкретних проблем, які нині
виникають на шляху реалізації права людини на охорону здоров’я, як-от оплата додаткових медичних послуг
та лікарських засобів та за тарифами, що не входять до пакетів послуг програми медичних гарантій; відшкоду-
вання з державного бюджету за програмою медичних гарантій застосування лікарських засобів, які не включені
до Національного переліку основних лікарських засобів, які підлягають закупівлі закладами й установами охоро-
ни здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів; упровадження до систе-
ми охорони здоров’я програми медичного страхування; реальне забезпечення безоплатного та пільгового відпуску
лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними
категоріями захворювань. Зроблено висновки щодо необхідності вдосконалення нормативних приписів, зокрема,
стосовно бюджетного фінансування галузі охорони здоров’я, як-от забезпечення виконання завдань державного
фінансування гарантій медичного обслуговування населення.