ДЕСТРУКЦІЇ В МЕХАНІЗМІ ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ

Анотація

Стаття призначення визначенню місця деструктивної поведінки в механізмі злочинної поведінки особи злочинця, а також в системі детермінуючих злочинність факторів.

В сучасних умовах розвитку нашої держави масового характеру набуває протиправна і асоціальна поведінка, які починають сприйматися як раціональний та загальноприйнятний стиль життя. На сьогодні стан українського суспільства загалом характеризується економічною, демографічною, соціальною і політичною нестабільністю, що призводить до зростання кількості проявів деструктивної поведінки громадян та як наслідку зростання злочинності. У зв’язку із загальносистемною кризою нашого суспільства інтерес до проблеми деструкцій значно зріс, що зумовило необхідність більш ретельного дослідження причин, форм та динаміки останніх, пошуку більш ефективних заходів соціального контролю – превентивних, профілактичних, корекційних, реабілітаційних та інших.

Сучасні знання про деструктивну поведінку особистості дозволяють стверджувати, що ми маємо справу з надзвичайно складною формою соціальної поведінки особистості, яка детермінується системою взаємопов’язаних факторів. Виникає нагальна необхідність дослідження роді деструкції, та таких її основних типів, як антисоціальна, адиктивна та суїцидальна поведінка в механізмі злочинної поведінки. Однією з теоретичних концепцій деструктивної поведінки, є підхід до вивчення особистісних рис, який припускає, що одні типи особистості більш схильні до залежної поведінки ніж інші. Однак, на основі особистісних чинників виявилося вкрай важко передбачити чутливість до паталогічних ефектів адиктогенних агентів. За радянських часів домінувала тендненція відносити деструктивну поведінку, коли вона перевищувала встановлені соціальні рамки та виявлялася об'єктом медичної допомоги до проявів вроджнної паталогії. А надмірне пияцтво та алкоголізм вважали виродженням або дегенерацією.