ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ СУДУ ПРИСЯЖНИХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
Анотація
Адвокатська діяльність є важливим елементом функціонування сучасного суспільства. Захист є необхідним для осіб, які потрапили у складну життєву ситуацію і потребують професійного консультування щодо подальших дій. Проте, визнання суспільством ролі адвокатури як правозахисного інституту стало можливим у результаті складного історико-правового процесу, який активно почав розвиватися на території України після проведення судових реформ 1864 року. Тож, звернення до історичного минулого допоможе заповнити певні прогалини у розумінні взаємозв’язку функціонування таких прогресивних інституцій як суд присяжних і адвокатура. Узагальнено, що досвід функціонування суду присяжних другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Свідчить про поетапність його запровадження, особливість процедури обрання колегії присяжних, яка вирішувала питання про винуватість або невинуватість дій підсудного, запровадження принципів структурованості і послідовності розгляду кримінальної справи, виділення основних частин судового процесу. З’ясовано, що особливу роль щодо
захисту прав людини відігравали присяжні повірені (адвокати) організаційно-правові засади діяльності яких закріплювалися «Судовими статутами». Виявлено, що високий рівень професійної майстерності адвокатів включав володіння ораторським мистецтвом, уміння доводити і спростовувати факти, аргументувати докази, сприяло
успішному завершенню справи і виправданню обвинуваченого. Але, враховуючи те, що адвокати у своїх промовах звертали увагу на проблеми не лише особи, але і суспільства вцілому; зацікавленість суспільства у промовах, які друкувалися у пресі, їх діяльність викликала незадоволення з боку урядових чиновників, що і стало причиною поступового обмеження як діяльності адвокатури, так і суду присяжних. У статі наведено приклади гучних політичних процесів, що відбувалися у суді присяжних зазначеного періоду, які принесли відомість і славу адвокатам і спричинили реакційні настрої у суспільстві.
Посилання
2. Шувалова В.А. Судебная реформа 1864 года и суд присяжных // Труды Иркутского университета. Т.39. Серия юридическая. Вып. 7. Ч 1. 1995. М. С. 157-179.
3. Черкасова Н.В. Формирование и развитие адвокатуры в России, 60-80 гг. ХІХ ст. / Отв. ред. Е.А.Скрипилев, АН СССР, Ин-т гос-ва и права. М: Наука,
1987 г. 142 с.
4. История русской адвокатуры. М., изд. Советов присяжных повереных, 1916. Т.2 под ред. М.Н.Гернет.Сословная организация адвокатуры, 1864-1914. 409 с.
5. Владимиров Л.Е. Суд присяжных. Условия действия института присяжных и методы разработки доказательств. Харьков: Универ. тип. 1873. 255 с.
6. Истина и закон: Судебные речи известных российских и зарубежных адвокатов: в 4 ч. / Ассоц.
Юр. Центр Пресс, 2003. 115 с.
7. Тимофеев Н.П. Суд присяжных в России: Судебные очерки. М.: Тип. Мамонтова и К., 1881. 636 с.
8. Суд присяжных в России. Громкие уголовные процессы 1864 – 1917 гг./ Сост. С.М.Казанцев. Л., 1991. 512 с.
9. Гловацький І.Ю. Промови українських адвокатів \Галичини на політичних судових процесах поч. ХХ ст.;Львів юр. Ін-т. Львів: ЛЮІ, 2004. 283 с.
10. Чубинский М.П. Суд присяжных и новая практика Сената // Вестник права. 1904. Февраль.
С. 75-94.
11. Меланчук А.В. Адвокатура в Російській імперії за судовою реформою 1864 року та в сучасній Україні: порівняльний аналіз: монографія / А.В. Меланчук – Хмельницький університет управління та права, 2015. 180 с.
