. ПРОБЛЕМИ ОБҐРУНТОВАНОСТІ РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ ЩОДО ВИЗНАННЯ НЕКОНСТИТУЦІЙНОЮ СТАТТІ 366-1 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
Анотація
У 2020 році Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року. Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційною статтю 366-1 Кримінального кодексу України, яка передбачала кримінальну відповідальність за недостовірне декларування/умисне неподання декларації особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Свій висновок Конституційний Суд України побудував на основоположному принципі верховенства права (стаття 8 Конституції України). Зокрема, Конституційний Суд України констатував, що стаття 366-1 Кримінального кодексу України суперечить таким компонентам верховенства права, як принцип правової визначеності, принципи справедливості та пропорційності, а також суперечить принципу верховенства права як такому. На жаль, усі ці аргументи не виглядають
переконливими. По-перше, Конституційний Суд України не пояснив, у чому полягає невизначеність статті 366-1 Кримінального кодексу України. Натомість Суд обмежився декларативним твердженням про невизначеність цього законодавчого положення. По-друге, Конституційний Суд України обґрунтував свій висновок про невідповідність статті 366-1 Кримінального кодексу України принципами справедливості та пропорційності на своїй попередній практиці, яка, однак, не має значення у цій справі. Ця практика стосується призначення покарань, а не криміналізації поведінки. По-третє, Конституційний Суд України надав конституційний статус низці критеріїв криміналізації, які широко визнані доктриною, а суспільна небезпека визнається навіть кримінальним законодавством, однак конституційна генеза цих критеріїв є вкрай неясною. Таким чином, Рішення № 13-р/2020 від 27
жовтня 2020 року виглядає вкрай непереконливим, і до того ж є вкрай поганим прикладом для подальшої оцінки положень кримінального законодавства щодо конституційності.
Посилання
Агеєнко А. Про обґрунтованість криміналізації
декларування недостовірної інформації. Підприємництво, господарство і право. 2021. № 6. С. 170-174.
Міськів Д.М. Відповідальність за декларування недостовірної інформації у кримінальному праві
України: дис... д-ра філософії : 081 Право / Львівський
Juris Europensis Scientia
державний університет внутрішніх справ. Львів,
291 с.
Рєзнік О.М., Бондаренко О.С. Визнання норми
про декларування недостовірної інформації неконституційною як прояв дискредитації антикорупційної
реформи. Юридичний науковий електронний журнал.
№ 7. С. 330-333. URL: http://www.lsej.org.ua/
_2020/85.pdf (дата звернення 25.01.2021 року).
Вознюк А.А. Визнання статті 366-1 Кримінального кодексу України неконституційною: концептуальні вади прийнятого рішення. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2020.
№ 4(117). С. 20-31.
Спільний терміновий висновок Венеційської
комісія та Генерального директорату з прав людини
та верховенства права Ради Європи “Щодо законодавчої ситуації навколо антикорупційних механізмів після прийняття рішення no 13-р/2020 Конституційного Суду України” (CDL-AD(2020)038), затверджений
Венеційською комісією 11 грудня 2020 року на 125-му
пленарному онлайн-засіданні (11–12 грудня 2020 року)
URL: https://vkksu.gov.ua/userfiles/doc/perelikdokumentiv/Urgent%20joint%20opinion%20of%20
VC%20on%20the%20legeslative%20situation(uk).pdf
(дата звернення 25.01.2021 року).