ЗАСТОСУВАННЯ КОНСУЛОМ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ТА ІНОЗЕМНОГО ПРАВА ПРИ ВЧИНЕННІ НОТАРІАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА КОНСУЛЬСЬКОЇ ПРАКТИКИ
Анотація
У статті розкриваються питання застосування консулом при вчиненні нотаріальних дій норм іноземного права про що йдеться у п. 3.20.1 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України [1] (надалі – Положення). Виходячи із аналізу Закону України «Про міжнародне приватне право»[2] (надалі-Закон), якщо заявник має громадянство двох або більше держав, то він при посвідченні консулом правочину вправі клопотати про застосування законодавства країни його громадянства, якщо це не суперечить закону. Тому при здійсненні консулами своєї діяльності вони мають застосовувати норми іноземного права, але з урахуванням вимог даного Закону, зокрема, вибір права не здійснюється, якщо
відсутній іноземний елемент у правовідносинах (ч. 6 ст. 5 Закону); вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини (ч. 3 ст. 5 Закону); при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі (ч. 1 ст. 8 Закону); з метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів (ч. 2 ст. 8 Закону). Проаналізована Європейська конвенцієя про інформацію щодо іноземного законодавства, яка може поштирюватися і на запити несудових органів, тобто, нотаріусів та консулів. Консул може приймати для вчинення нотаріальних дій документи складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчиняти посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законодавством. Щодо застосування консулом норм міжнародного права, то вони так само мають братися до уваги і безпосередньо ним застосовуватися на території іноземної країни – перебування консула. Проаналізовано ряд конвенції та які мають істотний вплив на вчинення консулом нотаріальних дії, зокрема, посвідчення заповітів, їх форм (міжнародного заповіту), реєстрації та зберігання.
