РЕЛІГІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
Анотація
У статті здійснено комплексний і системний аналіз поняття «релігійна організація», визначено її основні ознаки та правовий статус. Розглядаючи специфіку адміністративно-правового статусу релігійних об’єднань, необхідно відмітити, що в науці та практиці відсутній однозначний підхід до вирішення питання про правовий статус релігійних об’єднань та їхнє місце в організації суспільства. Сьогодні немає загальновизнаного визначення релігійного об’єднання. Виявлені характерні риси цього суб’єкта адміністративного права ускладнено тим, що зміст, який вкладається в поняття «релігійного об’єднання» в юридичній літературі, розуміється неоднозначно. Саме тому спостерігається ситуація, за якої поняття «релігійне об’єднання» має різне смислове навантаження залежно від ряду факторів, контексту роботи, особливостей авторського підходу до проблеми тощо. Встановлено, що релігійна організація, незалежно від наявності в неї статусу юридичної особи, за своєю природою є колективним суб’єктом адміністративного права. Поняття «організація» стосовно релігійних формувань є більш точним, ніж «об’єднання», а тому під релігійною організацією слід розуміти добровільне, некомерційне об’єднання осіб, створене для задоволення своїх релігійних потреб, яке діє відповідно до свого статуту. Стверджується, що особливу увагу слід приділити релігійним центрам і управлінням, оскільки чинним законодавством не надається визначення цим поняттям, висвітлюються лише окремі положення щодо реєстрації їх статутів. В чому полягає різниця між управліннями та центрами законодавство не передбачає. Побудова релігійного об’єднання, взаємини їхніх органів, система управління, порядок відправлення культу та інші елементи, які визначають характер їхньої діяльності, залежать переважно від віросповідання. Водночас,
законодавство, виходячи з потреби охорони інтересів особистості, суспільства та держави, визначає порядок створення та діяльності релігійних об’єднань, встановлює їхні права та обов’язки. Ефективність контролю за дотриманням законодавства про релігійні об’єднання залежить від правильного розуміння соціального та правового характеру релігійних об’єднань.
