КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАСОБІВ ПЛАТЕЖУ
Анотація
У статті розглянуто класифікацію засобів платежу як систематизацію грошових та негрошових засобів платежу за їх спільними ознаками та властивостями. Використання даного інструменту узагальнення та деталізації інформації про засоби платежу дає можливість виділити кваліфікуючі характеристики об'єктів, що використовуються або здатні використовуватися як засоби платежу, здійснити групування відповідних об'єктів на підставі їх родових та видових ознак, виділити однорідні за певними ознаками засоби платежу і водночас визначити додаткові характерні ознаки, виходячи з узагальнення характеристик засобів платежу, віднесених до тієї чи іншої групи. Класифікація має не лише теоретичне, але й практичне значення, оскільки створює підґрунтя, для визначення, по-перше, які саме об'єкти можуть бути і найчастіше є засобами платежу, по-друге, узагальнюючих характеристик цих об'єктів, по-третє, в силу яких дій чи обставин ті чи інші об'єкти стають засобами платежу, набувають ознак універсальності та/або оголошуються на державному рівні законними засобами платежу. Зазначена інформація дозволяє також дійти висновку, яке саме нормативно-правове регулювання відповідає особливостям обороту тих чи інших груп засобів платежу. У статті наводяться основні критерії для класифікації засобів платежу, серед яких: 1) форма їх існування, за якою засоби платежу розподіляються на матеріальні й нематеріальні; 2) характеристика емітента, відповідно до якої виділяються екзогенні та ендогенні засоби платежу; 3) приналежність або неприналежність до грошей, згідно з якою засоби платежу групуються як монетарні (власне гроші), квазімонетарні та немонетарні; 4) ліквідність: засоби платежу з абсолютною та частковою ліквідністю. Для порівняння також наведені приклади альтернативних класифікацій, висвітлені у роботах інших дослідників, зокрема, засновника державної теорії грошей Г. Кнаппа, який розподіляв засоби платежу на пензаторні, платіжна сила яких базувалася на фізичних характеристиках об'єктів, та прокламаторні, платіжна сила яких заснована на владному розпорядженні держави.
Посилання
2. Скоробогатова В.В. Грошові кошти як основна складова монетарних активів: економічна та облікова сутність поняття. Вісник ЖДТУ. 2012. № 1(59). С. 193-197.
3. Селищев А.С. Деньги, кредит, банки. Санкт-Петербург : Питер-Пресс, 2007. С. 427.
4. Портной М.А. Деньги в национальном и мировом хозяйстве : научное издание. Москва : Магистр, 2017. С. 496.
5. Розанова Н.М. Монетарная экономика. Теория денег и кредита. Т. 1. Москва : Юрайт. 2016. С. 269.
6. Лунц Л.А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве. Москва : Статут, 2004. С. 350.
7. Везерфорд Д. История денег : борьба за деньги от песчаника до киберпространства. Москва : Терра - Книжный клуб, 2001. С. 320.
8. Кнаппъ Г.Ф. Очерки государственной теоріи денегъ. Одесса : Типографія Э.П. Карликъ, 1913. С. 59.
9. Дубянский А.Н. Государственная теория денег Г. Кнаппа: история и современные перспективы. URL: https://institutiones.com/personalities/2579-gosudarstvennaya-teoriya-deneg-knappa.html.
10. Арбузов С.Г., Колобов Ю.В., Міщенко В.І., Науменкова С.В. Банківська енциклопедія. Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. С. 504.
11. Bryan A. Garner - Black's Law Dictionary, 9th Edition, 2009. Р. 1943.
12. Сорока Ю. Особенности фиатных денег. URL : https://cryptobit.media/ru/articles/overview/65/.
13. Строителева Е.В., Мигачев И.Б. Электронные деньги : виды, сущность и перспективы развития. Дискуссия : журнал научных публикаций. 2014. № 6. С. 54-60.