АВЕСТІЙСЬКЕ КОРІННЯ ДАВНЬОПЕРСИДСЬКОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА (ПИТАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ПРАВОСУБ'ЄКТНОСТІ В РЕЛІГІЙНОМУ ДИСКУРСІ)
Анотація
У статті вперше в українській історико-правовій науці досліджуються окремі аспекти давньоперсидського сприйняття правосуб'єктності, відображені в авестійській релігійній кодифікації. Базуючись на класичних наукових працях сходознавців, а також на сучасних дослідженнях іранських учених, автор доходить висновку про поділ «Авестою» всього людства на дві «раси» - хліборобів-іранців («колективний Іран») і скотарів-туранців («колективний Туран»). Формування імперської ідентичності давніх персів було тісно пов'язане із психологічною диференціацією навколишніх народів на «цивілізовані» і «варварські». Кочівницький спосіб життя критикувався іранськими священними текстами й набув змісту юридичної метафори, яка вживалась персидськими монархами різних династій для образи і приниження тих «межових» спільнот, які відмовлялись увійти до складу пер-со-мідійського етнокультурного союзу. Водночас зазначена культурна диференціація відбулась близько УІІ-УІ ст. до н. е., коли були створені перші тексти «Авести». Релігійно-міфологічний епос «іранців» записувався не так із релігійною метою, як призначався для обґрунтування внутрішньо цілісного політичного вчення про «вищі» та «нижчі» народи. Вивчаючи цю теорію, ми повинні спочатку розглянути загальну картину культурно-цивілі-заційного розвитку Персидської держави. Особливе місце в цій картині займають як три іпостасі Стародавнього Ірану (династії Ахеменідів, Парфян і Сасанідів), так і поширення еллінізму після завоювань Олександра Македонського. Зокрема, у статті розглядаються такі важливі аспекти політико-правових доктрин різних перських монархій, як «койне» (мікс близькосхідних і давньогрецької мов), дуалізм Ормізда й Арімана, вплив памірських (таджицьких) культів на соціальний світогляд античних і середньовічних іранців. Важливо, що авестійський принцип дуалізму (одвічна боротьба сил добра проти сил зла) автоматично припускав дуалістичний лад усього матеріального («видимого») світу. В такій світоглядній системі персидська правосуб'єктність не могла обмежуватись будь-якими етичними умовностями щодо «варварів». З огляду на це ідеальна авестійська концепція буду-валасьна визнанні правосуб'єктності виключно однієї держави - Персії. Передусім автором передбачалось, що текст статті мав би бути орієнтований на читачів, добре знайомих із хронологією та фактографією персидської історії. Однак, незважаючи на початкову ідею, необхідно підкреслити, що стаття може також використовуватись як пропедевтична підготовка для подальшого глибокого вивчення філософського базису давньоперсидської історії політичних і правових учень.
Посилання
2. Авеста. Избранные гимны. Перевод с авестийского и комментарии И.М. Стеблин-Каменского. Предисловие В.А. Лившица. Душанбе : Адиб, 1990. 174 с.
3. Авеста. Хордэ Авеста (Младшая Авеста). Подготовка авестийского текста, перевод, предисловие, комментарий М.В. Чистякова. Санкт-Петербург, 2005. 384 с.
4. Берг Л.С. Климат и жизнь. Москва, 1947. 196 с.
5. Гаты Заратуштры / пер. с авест., вступ. ст., комм. и прилож. И.М. Стеблин-Каменского. Санкт-Петербург : Петербургское Востоковедение, 2009. 192 с.
6. Гумилев Л.Н. В поисках вымышленного царства. Санкт-Петербург : Азбука-классика, 2014. 480 с.
7. Данилова О.С. Религиозные тексты индоариев (Авеста и Ригведа) и письменные источники Древнего Китая («Исторические записки» Сыма Цяня) как источник по истории ранних кочевников Евразии. Новая наука: опыт, традиции, инновации. 2016. № 12-3(119). С. 102-105.
8. Крадин Н.Н. Современная дискуссия о полито-генезе у кочевников-скотоводов. Восток. Афро-азиатские общества: история и современность. 2019. № 1. С. 6-23.
9. Мамонтова Е.В. Символічний ресурс державотворення: сутність, ґенеза, еволюція: автореф. дис____доктора політ. наук : 23.00.02; Національний університет «Одеська юридична академія». Одеса, 2012. 36 с.
10. Мельник В.М. Нариси з теорії соціокультурної антропології. Вінниця : ТОВ «Вінницька міська друкарня», 2015. 552 с.
11. Мельник В.М. Византия, германцы и славяне у истоков международной правосубъектности государств: римское юридическое наследие и проблема исторического неравенства возможностей. Аннали юридичної історії. Том 1. № 2. Квітень-липень 2017. Випуск «Городяни і громадяни: історія та антропологія територіальних громад». С. 59-92.
12. Мельник В.М. Смена эпох: очерк формирования римско-византийской доктрины международного права (III-VI века). Аннали юридичної історії. Том 2. Номер 1-2. Січень-червень 2018. Випуск «Історія та географія середньовічного права». С. 63-108.
13. Миксюк А.С. Жреческие термины Старшей Авесты. Молодые ученые в решении актуальных проблем науки. Материалы IX Международной научно-практической конференции. Владикавказ, 2019. С.310-313.
14. Навіщо нам податки? Держава як спільний бізнес. Нариси за редакцією Наталії Ковалко та Віктора Мельника. Київ: ТОВ «Якабу Паблішинг», 2019. 240 с.
15. Периханян А.Г. Сасанидский судебник Книга тысячи решений (Mátakdán І hazár dátastán). Ереван: Издательство АН Армянской ССР, 1973. 609 с.
16. Периханян А.Г. Общество и право Ирана в парфянский и сасанидский периоды. Москва : Наука, 1983. 384 с.
17. Соколова В.С. Авеста. Опыт морфологической транскрипции и перевод. Отв. ред. И.А. Смирнова. Санкт-Петербург : «Наука», 2005. 544 с.
18. Стеблин-Каменский И.М. Авеста и зороастризм: древность и современность (религия и оккультизм). Труды Объединенного научного совета по гуманитарным проблемам и историко-культурному наследию. Санкт-Петербург, 2005. С. 139-150.
19. Халиков А.Г. Общая характеристика Авесты как источника зороастрийского права. Бизнес в законе. Экономико-юридический журнал. 2013. № 6. С. 9-14.
20. Хачатуров Р.Л. Древневосточное право и его нравственные императивы (на примере Авесты). Евразийский юридический журнал. 2019. № 1(128). С. 131-133.
21. Ходжаева Н.Д. Историческая география Центральной Азии по данным «Авесты» и пехлевийских источников. Диссертация на соискания ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.09. Душанбе, 2000. 129 с.
22. Холикзода А.Г. Авеста как основной источник зороастрийского права. Юридическая наука: история и современность. 2018. № 12. С. 172-184.
23. Agostini Domenico. Non-Iranian historical lands in Pahlavi literature. Bulletin of the School of Oriental and African Studies. 2019. Vol. 82. Issue 3. P. 453-472.
24. Dandamaev M.A. A political history of the Achae-menid empire. Transl. into English by W. J. Vogelsang. Leiden : E. J. Brill, 1989. XV+373 pp.
25. Johandi A. Mesopotamian Influences on the Old Persian Royal Ideology and Religion: The Example of Achaemenid Royal Inscriptions. Estonian National Defence College Proceedings. 2012. Vol. 16. P. 159-179.
26. Mendes I. C. Panorámica historiográfica de los estudios sobre el Mitra védico, avéstico y romano. Revista de Historiografia. 2018. Vol. 29. P. 297-311.
27. Shirazi Saeed. A Concise History of Iran: From the early period to the present time. Los Angeles : Ketab Corp., 2018, 355 pp.
