ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ДОПИТУ В ПЕНІТЕНЦІАРНИХ УСТАНОВАХ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ВТЕЧІ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

П. В. Цимбал; В. Ф. Влад

doi:10.32837/chern.v0i2.80

П. В. Цимбал https://orcid.org/0000-0002-7244-4669
В. Ф. Влад https://orcid.org/0000-0002-7180-8096

DOI: https://doi.org/10.32837/chern.v0i2.80

Ключові слова: місце позбавлення волі, допит, показання, свідок, учасник кримінального провадження, заходи безпеки, права засуджених, спеціаліст, захисник

Анотація

Однією з важливих і найскладніших слідчих дій під час розслідування втечі з місць позбавлення волі, на нашу думку, є допит підозрюваного, обвинуваченого, ув'язненого, засудженого. Суть допиту полягає в тому, що слідчий, застосовуючи різноманітні тактичні прийоми, спонукає допитуваного дати свідчення про обставини, прямо або побічно пов'язані з розслідуваним злочином. Отримані відомості слідчий записує до протоколу, щоб у подальшому вони могли бути використані в якості доказів.

Загальні правила проведення допиту містяться в Кримінальному процесуальному кодексі України. Особливості допиту окремих учасників кримінального судочинства (свідка) з урахуванням специфіки процесуального положення допитуваного прописані у відповідних статтях Кримінального процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актах. Перед початком допиту слідчий повинен ідентифікувати особу, викликану на допит, ознайомившись із її паспортом або іншим документом, що посвідчує особу.

Якщо у слідчого є будь-які дані про нестійкість психіки допитуваної особи або про будь-які інші фізичні вади, її лякливість, сором'язливість, боязкість, то він може прийняти рішення про проведення допиту у звичній для допитуваного обстановці, наприклад за місцем його навчання або проживання. Під час розслідування втечі з місць позбавлення волі це може бути звичайна камера засудженого. Це полегшить встановлення з ним психологічного контакту та отримання повних свідчень.

З самого початку проведення допиту допитуваний повинен відчувати, що слідчий бачить у ньому рівноправну людину, ставиться до нього як до особистості, яка володіє правом на певну самостійність. Необхідно пам'ятати, що у допитуваних симпатії виникають з першої зустрічі, а разом з ними виникає і довіра або настороженість, активна протидія. Зустрівши щиру увагу і інтерес до себе, особа відвертіше розповість про своє життя, свої позитивні якості, умови, що сприяли вчиненню злочину, про скоєний злочин і свою роль у ньому.

Важливе значення може мати час проведення слідчої дії. Так, за відсутності гострої необхідності не слід проводити допит у час, відведений для обіду або прогулянки. Крім того, слідчу дію за участю засудженого краще проводити не більше 45 хв, оскільки потім ув'язнений втомлюється, і його увага розсіюється.

Посилання

1. Бараннік Р.В. Право особи на свободу від самовикриття, викриття членів її сім'ї чи близьких родичів у кримінальному процесі України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. К., 2013. 18 с.
2. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти). Дис. ... канд. юрид. наук. К., 1999. 126 с.
3. Дудка А.В. Особливості проведення слідчих дій за участю осіб із фізичними або психічними вадами : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. К., 2009. 16 с.
4. Кончаковська В.В. Примушування давати показання: кримінально-правові та кримінологічні аспекти. Дис. ... канд. юрид. наук. К., 2010. 244 с.
5. Кримінальний процесуальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, Ст. 88.
6. Минеева Г.П. Уголовно-правовая охрана свидетеля и потерпевшего. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. М., 1993. 19 с.
7. Наказ Міністерства юстиції від 19.10.2017 № 3233/5 «Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет». Офіційний вісник України від 03.11.2017 № 86, с. 613, ст. 2642, код акта 87826/2017.
8. Нарійчук О.Д. Показання обвинуваченого як джерело доказів у кримінальному процесі України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. К., 2012. 19 с.
9. Процюк О.М. Кримінальна процесуальна регламентація й тактика допиту неповнолітнього підозрюваного : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. К., 2017. 20 с.
10. Цимбал П.В., Барабаш Т.М. Проблеми забезпечення підозрюваному, обвинуваченому та підсудному права на захист. Науковий вісник : збірник наукових праць УФЕІ. Ірпінь, 1999, № 3(6). С. 146-148.